Сергій ЛАВРИНЕНКО: “ЯКБИ НЕ ВИПАДКОВІСТЬ, НАВРЯД ЧИ СТАВ БИ ФУТБОЛІСТОМ”

11.04.2001 11:23 - 1 634 views Источник

Якось непомітно Сергій Лавриненко закріпився у вищій лізі.

Спочатку він вдало діяв в обороні кіровоградської “Зірки”, а нині все частіше потрапляє до “основи” запорізького “Металурга”. Сергій не відразу погодився на інтерв`ю. Не через якусь особисту гордість, а через те, що його хорошою рисою характеру є скромність та доброзичливість. Не раз чув від гравців його нинішньої команди, що Лаврик, а саме так називають Сергія, в будь-який момент готовий допомогти товаришам. Та й взагалі, це перше інтерв`ю 26-річного Сергія Лавриненка у його футбольній кар`єрі.

— Сергію, давай за традицією розпочнемо нашу розмову з того, де і як починав займатися футболом?
— Родом я з Орджонікідзе, що на Дніпропетровщині. Саме у цьому містечку і почав грати у футбол, але не з раннього дитинства, як це буває в багатьох, а з 14 років. Якось з друзями ганяв у дворі м‘яча, і в цей момент проходив тренер ДЮСШ, який підійшов до мене й запропонував прийти на тренування. Я погодився, і нині про це не шкодую.

— Хто був твоїм першим тренером?
— Їх було двоє — Валерій Кулицький та Геннадій Северов.

— Відомо, що твоєю першою професійною командою була кіровоградська “Зірка”. Як ти до неї потрапив?
— До цієї команди у лютому 1993 року мене запросив тренер Федоренко, який працював у “Зірці”. До речі, він родом з Орджонікідзе. До Кіровограда я поїхав не один, а з Євгеном Римшиним, який нині грає за криворізький “Кривбас”. Цікаво, що тренери “Зірки” більше розрахували на Євгена, якого батьки одного не хотіли відпускати до Кіровограда. І тут виник варіант їхати нам разом. Взагалі, Євген Римшин — мій найкращий товариш.

— А як твої батьки поставились до вояжу у чуже місто?
— Спочатку не сприймали всер-йоз, думали — тимчасове захоплення. Я був третьою дитиною у сім‘ї, тому батьки хотіли, щоб залишився вдома. Батько був за професією шахтарем, і хотів мене залучити до своєї справи. А коли я привіз свою першу зарплату із Кіровограду, то він зрозумів, що шахтаря з мене не вийде.

— Які враження були від першого знаймства з “Зіркою”?
— Спочатку було важко. Фізично я був готовий добре, а ось майстерності бракувало, адже не було доброї футбольної школи. Але з часом все нормалізувалося. І в третьому чемпіонаті провів за кіровградську команду 29 матчів. Приємно, що тоді ми посіли перше місце і отримали підвищення в класі.

— З кіровоградською командою ти пройшов досить цікавий шлях від другої ліги до вищої. Які матчі запам‘яталися?
— Їх було чимало. Завжди напружено проходили поєдинки з олександрійською “Поліграфтехнікою”, так зване дербі. Пам`ятаю, як 1994 року ми програвали олександрійцям по ходу зустрічі 0:1, 1:2, але таки зуміли вирвати перемогу з рахунком 3:2. А чого була варта перемога над київськими динамівцями 5 червня 1996 року (п`ятий чемпіонат). Кияни вели у рахунку, але, завдяки влучним ударам Борисенка та Мартинова, ми перемогли — 2:1. У цьому матчі я персонально грав проти Шевченка, який вийшов на заміну.

— Що можеш сказати про колектив, який був за час твого перебування у Кіровограді?
— У нас була досить хороша і дружна команда, та й досягли ми непоганих результатів. Двічі були півфіналістами Кубка України, посідали шосте місце у вищій лізі. Я за цей час здобув звання майстра спорту.

— У вищій лізі на твоєму рахунку лише один гол. Мабуть, добре його пам‘ятаєш?
— Звичайно. Було це в останньому турі шостого чемпіонату, коли ми грали у Тернополі. Перед матчем хлопці в команді жартували, що коли заб‘ю м‘яч, то в цей день дружина народить мені дитину. Спочатку це серйозно не сприйняв, хоча дійсно, очікували поповнення в сім‘ї. Уже на 4-й хвилині я підключився до атаки і забив м‘яч. Щоправда, ми програли 1:5. Коли після матчу я зателефонував додому, то дізнався, що дружина Світлана народила доньку. Влітку нашій Ані уже виповниться чотири роки.

— Сергію, в твоїй футбольній кар‘єрі були виступи за “Сіріус” із Жовтих Вод.
— До цієї команди перейшов після того, як “Зірку” залишив головний тренер Федоренко, який відразу очолив “Сіріус”. Тоді команда грала у перехідній лізі і ставила завдання потрапити до другої ліги, але у цьому колективі я не затримався. Обіцяли вирішити питання із армійською службою, але це були лише слова. Відігравши три матчі, знову повернувся до “Зірки”, яку очолив Іщенко. Саме під керів-ництвом цього тренера провів майже 90 відсотків матчів у першій лізі і понад 100 матчів у вищій.

— Починаючи з десятого чемпіонату України, ти гравець запорізького “Металурга”. Чи встиг вже освоїтись у новому клубі?
— Думаю, що так.

— А чи були запрошення в якісь інші команди?
— Запрошували в “Поліграфтехніку”, телефонували з Івано-Франківська, були якісь пропозиції з Прибалтики, але я задоволений, що сьогодні є гравцем “Металурга”.

— Чи відчув різницю між тими тренуваннями, які проводив Іщенко та нинішніми — під керівництвом Маркевича?
— Безперечно. В Іщенка гра будувалася від оборони, а ось Маркевич старається привити підопічним атакуючий стиль. Взагалі, у Мирона Богдановича сучасне бачення гри. Це й не дивно, адже він, свого часу, бував на стажуваннях у відомих клубах та й у тренерів — таких, як Кройфф, а минулого року їздив на запрошення німця Даума до леверкузенського “Байєра”.

— Як відбувся твій дебют у команді з берегів Дніпра?
— Невдало, адже зазнали поразки від багаторазових чемпіонів України — динамівців — 1:2. А перша перемога прийшла у матчі з львівськими “Карпатами” — 1:0.

— Сергію, давай полишимо футбол. Твоє захоплення?
— Авто. Маю “Ладу-99”, люблю швидку їзду.

— Улюблена страва?
— Їх дві — борщ та пельмені.

— Як проводиш вільний час?
— Якщо з‘являється така можливість, то проводжу його з сім‘єю.

Павло ПИЛИПЧУК.







Комментарии

Комментирование закрыто.

II лига - Season 2016-2017

Table

Pos   Team Pld W L Pts
1 Жемчужина 21 17 2 53
2 Креминь 23 17 4 53
3 Рух 22 16 3 51
4 Ингулец II 24 12 6 42
5 Реал Фарм 23 12 5 42
6 Балканы 24 11 5 41
7 Мир 22 9 7 33
8 Тепловик 23 9 10 31
9 Нива В 22 9 9 31
10 Ильичевец II 22 9 11 29
11 Энергия 22 8 10 28
12 Кристал 19 6 7 24
13 Никополь 23 6 12 23
14 МЕТАЛЛУРГ 24 5 17 17
15 Суднобудивнык 22 4 14 16
16 Арсенал 23 4 18 13
17 Подилля 23 3 17 12
НАШИ СПОНСОРЫ